?

Log in

Друзья!!! нужна помощь!!!

Нужна Ваша помощь!!! Ведется сбор средств на лечение Влада Клёна, находящегося сейчас в реанимации. Диагноз: разрыв аневризмы сосудов головного мозга. Банковский счет пока не открыт. Контактные данные людей, которые ведут сбор: Аська Коробкина: +38 (098) 329-03-29, Самарина Татьяна: +38 (097) 153-41-33. Информация о состоянии дел будет обновляться здесь: http://litfest.ru/news/2010-08-15-590

Убедительная просьба не создавать атмосферу истерии и пока не донимать родных (маму и Асю) вопросами, они итак измотаны. Всю конкретику о состоянии дел размещают на Литфесте друзья Влада.

Направьте свое волнение в конструктивное русло, и попробуйте найти варианты помощи Владу на месте (возможно у Вас есть знакомые, проживающие в Днепропетровске, которые в состоянии помочь). Т.к. банковский счет не открыт - наиболее актуален сейчас именно финансовый вопрос.

Двірник

Янголя витрушує напірник,
На курник вилазить молодик.
Дядько Йосип, на півставки двірник,
Чухає замріяно кадик.
Снігу понасипало по литки,
До снаги двірницький реманент.
Спить містечко. Тільки напідпитку
Вийде прибирати світ поет.
Шарудить мітелка до світанку,
По габі прошиють двір сліди.
Зорі зійдуть в снігову альтанку
На гілля, як ноти на лади.
Із ряхтливих слів складеться ранок,
Абрис міста і його людей.
Там, де свіжий аркуш – чистий ганок,
Спорудять тубільці дім-музей
Дядькові, що дням малює лиця,
Бавить риму, любить добрий жарт,
Тим був кумом, там копав криницю,
Перетнув життя і…зник в жнивах…

Ніби вийшов й двері не закрив,
А тому – ще недалеко досі.
Інколи забудуться на мить,
(Варто чарки три перехилить)
І весілля з дальніх хуторів
Заголосить:
«Де ж той дядько Йосип?»..

погрішність

Кандидат у майстри спорту з вільного кохання,
Сурогат справжньої мрії відтінку фламінго…
Голос його – майже плачедо, майже домінго,
Майже дудочка з гамельну і до світання.
Що, щуреня піддослідне? Тобі кінець і трикрапочка
Замість «довго і щасливо» та епітафії.
Будеш у нього за номером n згідно з графіком,
Будеш в такій халепі з обмеженим трафіком,
Ніби тобі з божеством говорити потрафило,
А воно і не чує тебе, і не бачить, і не розуміє ані
Слів, ані рухів, ані сенсу твоїх молитов і мовчання…
Чарівник у смарагдовім місті у порівнянні
З ним – ідеал співчуття, втілений знак питання:
«чим я можу розрадити чи підтримати, люба пані?»
Герої завжди помирають достойно, стоячи і останні,
А героїні зникають красиво та пафосно апріорі,
Але жоден не вийде щасливим з цієї історії,
Жоден нещасним не вийде…погрішність в завданні.
кажется, с моим электронным ящиком были (есть?) какие-то неладные нелады. так или иначе бдительные люди пожаловались, что отправленная ко мне почта остаётся без ответа.

Если Вы в их числе это значит, что почту я не получала. Ящик подвергнут досмотру, чистке и прочим санкциям. Квота доверия к нему понижена но даден ещё один шанс.

Альтернативный ящик: yulyabro@mail.ru.

спасибо за внимание.)

Любий:)



Это был казалось бы безнадёжно испорченный моими неудачными акварельными потугами лист прекрасной акварельной бумаги. Я думала он станет палитрой. Хотя вот этот чудный рельеф, шероховатости, неровности жалко было переводить на палитру. А потом был вечер в который нужно было занять чем-то руки чтобы отключить голову. Ну и вот:)

БЕГ

Ты едешь и ты приезжаешь в какие-то города

С хвостами рельс изо рта..в памяти освежаешь

Сорта местных вин, места: градусы повышаешь,

Сбившись задолго до ста.

Билет покупаешь в прагу, едешь в другую пургу

Ни перед кем не в долгу и ах, как бегут от тех,

Кто всегда принимает до дат на надгробной плите, -

Не пожелаешь врагу.

Жалеешь и не желаешь. Но вот наступает среда.

Ужели, чужая беда, теперь, как своя, обжигаешь?

И где она, девочка та, что делала то, что была лишь

Твоя золотая звезда?..
* * *
Жінка, що ти їй наврочив безсоння:
Синці під очима, колодязі у очах, -
Невідворотна хвороба кесонна,
Коли від безсоння втопаєш в ночах.
Знімає панчохи, знімає слухавку і на плівку.
Трохи мінорна, і старомодна, і дивна, а ще
Жінка ця - ніби таємне, ніким не відкрите, горище
З сотнями схованих пасток, відкритих щурячих пащек,
Зі сторінками щоденників без кінця і початку,
Із таємницями в темнім і теплім своїм нутрі,
Де замість серця - годинника коліщатко
Тахікардично виклацує раз-два…-і-раз-два…і-три.
Так от. Вибираючись прудко на підвіконня,
Ноги тримаючи не на твоїх плечах,
Бачить, як жилка пульсує у тебе на лівій скроні,
Вторить на унісоні: «важко без тебе...
...хоча...»